Історії постраждалих

Олександра, 39 років 

Через необхідність заробляти гроші на утримання себе та мами, яка вже декілька років є лежачою та не здатна сам себе обслуговувати, часу на особисте життя в мене не було.  Якось на очі мені попалась історія кохання чоловіка та жінки, які проживали в різних країнах, та познайомились через Інтернет. Я вирішила спробувати й сама. На сайті знайомств познайомилась із Алексом, він багато про що мене розпитував, спілкування ставало дедалі тіснішим. Через 3 місяці він запросив мене познайомитись із його батьками, я позичила гроші на білет в колеги, залишила маму з доглядальницею та поїхала.

Алекс зустрів мене в аеропорту Берліна, він був знервований, багато розпитував про те, кому я розповіла про свою поїздку. Я вирішила, що він турбується про мене. З тієї ж причини,коли в машині він попросив віддати йому документи та зворотній квиток, щоб їх у мене не вкрали, я зробила це не вагаючись. Я знала, що Алекс жив у місті, проте він сказав, що ми декілька днів поживемо в заміському будинку його друга, відпочинемо та спокійно поспілкуємось. Він відвів мене до моєї кімнати, сам поїхав до магазину,а  я почала розпаковувати речі та заснула. Через кілька годин незнайомий чоловік розбудив мене і тримаючи мої документи в руках, на поганій російській заявив, що тепер я його власність і маю відпрацювати гроші, які він за мене заплатив, або мене посадять у в’язницю за проституцію. В мене відібрали телефон та не випускали з кімнати. Я обслуговувала по 4-6 клієнтів на день, вони були різного віку, багато хто з них був дуже п’яний.

Я знала, як буде на англійській ВІЛ/СНІД, тому вирішила почати казати це слово клієнтам, щоб вони боялись доторкнутись до мене. Це спрацювало і один з клієнтів зчинив скандал. Мене відвели до підвалу, де я пробула до відльоту. В аеропорту, чоловік наказав мені мовчати, бо здасть у поліцію, як повію з України. Після повернення,  мені довелось здавати аналізи та лікуватись. Зараз все, чого я бажаю - почати заробляти гроші для себе та мами, та скоріше забути про все, що сталось…

ArrayArray



Ярослав, 19 років, студент технікуму.

Я мешкаю з батьками, мати хворіє, єдине джерело доходу в нашій родині - пенсія батька. Після закінчення навчання разом із товаришем Антоном почав шукати заробіток. Працевлаштуватися у рідному місті не вдалося, проте отримали пропозицію підзаробити на будівництві дитячого садочку в Москві. Нам пообіцяли проживання у міні-готелі, зарплату 1200 доларів на місяць. Я позичив гроші у знайомих, щоб купити квитки до Москви, дорогою з товаришем раділи такому шансу заробити та допомогти батькам.

На залізничному вокзалі нас зустріли, посадили до машини та відвезли у передмістя. Там у нас відібрали паспорти та почали бити. Коли ми були вже ледь живі, нам сказали, що ми повинні працювати абсолютно безкоштовно, доки не відпрацюємо витрачені на нас гроші. Ми жили у сараї, спілкуватися з іншими робітниками нам заборонили, робочий день тривав щонайменше 14 годин.

Одного разу мого товариша Антона штурхнув охоронець, він впав і порізав руку об лезо лопати. Лікарів обробити рану не було. Через декілька днів у Антона піднялася температура, рука почала гноїтися, з кожним днем він почувався все гірше. Вночі до нас в сарай прийшов головний охоронець, кинув на ліжко паспорти, гроші на квитки, і сказав, щоб за годину нас тут не було. Ми похапцем зібралися, дісталися до вокзалу, там купили квитки на потяг і повернулися додому...

ArrayArray

 

Галина, 32 роки, за освітою вчитель.

Я закінчила педагогічний університет, проте працевлаштувалася кравчинею. Коли народила сина, стосунки з чоловіком погіршилися, грошей в родині зовсім не було. Побачила на дошці оголошень, що набирають фахівців по швейній спеціальності на роботу у сусідній обласний центр. Обіцяли 500 доларів на місяць, безкоштовне проживання та харчування. Я залишила сина з чоловіком та свекрухою і поїхала на заробітки.

Коли приїхала, мене зустріли на вокзалі та поселили в підвальній кімнаті, без вікон, з вологими стінами, холодною підлогою та дерев’яним піддоном замість ліжка. Працювала по 16-18 годин на добу без вихідних. Мусила шити та упаковувати постільну білизну та спецодяг. Через погане освітлення в мене погіршився зір, а від пилу почався кашель. Через місяць попросила відпустити мене додому, проте хазяїн почав погрожувати, сказав, що сам вирішить, коли мене відпускати. Мою сусідку по кімнаті побили, а потім вона зникла. Я зрозуміла, що під загрозою і моє життя.

Через чотири місяці я була вже зовсім виснажена та не могла більше працювати. Мене відвезли на вокзал, повернули телефон та сказали, що, якщо звернуся до міліції, постраждає мій син. Грошей зовсім не заплатили...

ArrayArray

 

Петро, 7 років

У мене є три сестри. Мама нас продала своїм знайомим, з якими вона пила. Вони змушували нас жебракувати і били, якщо ми довго з кимось розмовляли. Гроші одразу забирали, а їли ми лише те, що нам давали люди.  З вулиці нас забрав міліціонер. Зараз ми живемо в притулку. Мама до нас не приходить.

ArrayArray

 

Олег, 37 лет, строитель 

Я много лет проработал в строительной бригаде, но из-за кризиса заказов почти не стало, и содержать семью я больше не мог. С другом прошел собеседование в фирме, которая отправляла людей на работу за рубеж. Предложили работу в Германии, зарплату от 1500 евро в месяц, питание и страховку. За оформление документов заплатил 500 долларов, мне сделали визу, только не немецкую, а  польскую.

Границу с Польшей переходили пешком, потом на автобусе нас отвезли в Берлин. Там забрали документы и заставили подписать договор на немецком языке. Поселили в недостроенном спортивном комплексе, вместо кровати – пенопласт, вместо туалета – ведро. Еда – чаще всего несвежая. Работали очень тяжело по 12-15 часов в сутки. Однажды приехала хозяйка и объяснила, что за нас заплатили огромные деньги, и мы должны их отработать, а документы нам не вернут, пока не отработаем долг. Я и не думал, что такое может происходить в европейской стране!

Спустя 5 месяцев нам вернули документы, дали билет на автобус Берлин – Варшава, и 60 евро на билет из Варшавы до Киева. Даже тот инструмент, который мы взяли с собой из Украины, нам не вернули. Когда вернулись домой, сразу пошли на фирму, которая нас трудоустроила, но их офис был пуст, никого не было. Объявление пропало.

ArrayArray

 

Надія, 58 років, інвалід першої групи 

Життя ніколи не було для мене легким. З чоловіком розлучилася, бо він мене бив, і з того часу ніколи не мала власного дому. Працюючи взимку на вулиці, відморозила ноги, і мені ампутували ступні. Потім почала втрачати зір і майже зовсім осліпла. У лікарні познайомилась із жінкою, яка пообіцяла допомогти. Сказала, що відвезе мене в Київ до лікаря, який поверне мені зір. Я такою безпомічною почувалась, а її слова повернули мені надію.

Проте в Києві все по-іншому пішло. Вона забрала мій паспорт та пенсійне посвідчення і, замість лікаря, відвезла мене до підземного переходу жебракувати. З шостої ранку до пізньої ночі я сиділа у візочку, інколи зовсім замерзала та мокра, бо навіть до туалету піти не можна було. Ампутовані ноги завжди мали бути відкритими, щоби перехожі бачили. Я просила по допомогу, але та жінка сказала, що, якщо я не слухатимусь, вони відвезуть мене на сміттєзвалище, зв’яжуть і залишать там, і ніколи ніхто мене не знайде.

Восени мене міліція з вулиці забрала. Відвезли до лікарні та дали довідку, що я постраждала від торгівлі людьми. Потім мені зробили операцію на очі безкоштовно. Зір потроху повертається, і там подивлюся, що робити далі з моїм життям.

ArrayArray

 

Оленка, 5 років 

Я ніколи не бачила батька. У нас була холодна хата і спали ми з молодшою сестрою на старій ковдрі замість ліжка. Мама поїхала заробляти гроші та лишила нас із вітчимом. Він скоро привів нову жінку і вони виганяли нас жебракувати. Гроші ми віддавали їм, а вони їх пропивали. А ще вітчим погрожував, щоб не розповідали про це матері, бо поб’є. Але вони і так нас постійно били.

ArrayArray

 

Іван, 26 років, втратив роботу через скорочення штату. 

У мене були кредитні борги, і якось представник колекторської фірми розповів про набір бригади будівельників. Обіцяли зарплату 1500 доларів на місяць, то ж я схопився за цю пропозицію. Разом із іншими 11-ма чоловіками, кожен з яких мав кредитні борги, я поїхав на заробітки до Москви.

Паспорти забрали одразу по приїзді, начебто для реєстрації. Нас попередили, що працювати мусимо по 16-18 годин на добу, а зарплату отримаємо після виконання робіт. На вулицю виходити заборонили. За три місяці нас перевезли на інший об’єкт, що знаходився у лісі. Коли ми почали вимагати зарплату, управляючий повідомив, що нас він «купив», всі ми - «нелегали», і, в разі непокори, на нас чекає суворе покарання.  Вночі ми з напарниками спробували втекти без паспортів, але нас впіймали та жорстоко побили. Допомогу просити було неможливо, в лісі не було мобільного зв'язку.

Через сім місяців такої роботи, ми вже були повністю виснажені. Нас під вартою привезли на вокзал в Москву, віддали паспорти і дали по 100 доларів на дорогу. Я повернувся додому із захворюванням шлунку, ушкодженням спини та суглобів.

ArrayArray

 

Инна, 25 лет, парикмахер 

У меня была онкология. Лечилась два года, проходила курс радиотерапии. Мать выгнала меня из дому, и я жила у подружек.  Мой бывший парень пообещал мне помочь пройти лечение в Израиле. Взял на себя все расходы, получил приглашение от израильской клиники, купил билет.

В Израиле меня встретил знакомый моего бывшего – Игорь – и поселил на квартиру.  На следующий день Игорь пришел в квартиру и сказал, что меня сюда продали для секса. Я была шокирована, стала объяснять, что это ошибка, что я приехала лечиться, но Игорь ударил меня и сказал, что я просто проститутка. С тех пор меня возили к клиентам, в сауны, отели, квартиры, всегда под охраной. Презервативами клиенты не пользовались.

Спустя три недели я сбежала от клиента через окно. Пряталась в подъезде жилого дома. Сидела и плакала, ко мне подошёл молодой парень-израильтянин и спросил, почему я плачу. Как на духу, от истерики, я всё рассказала. Он сказал, что поможет мне. На следующий день он отвёз меня в аэропорт и купил мне билет домой. Вернувшись, я сразу обратилась в милицию, написала заявление, дала все показания. Очень боюсь, что меня могут найти...

ArrayArray

 

Аліна, 9 років

Влітку ми з подругою пішли купатися на річку. До нас підійшов чоловік, він був зовсім голий. Він примушував нас його торкатися та одночасно знімав це на камеру. Він намагався посадити нас в машину, проте ми змогли втекти. Потім нас знайшла міліція, бо він виклав ці фотографії в інтернеті.

ArrayArray

 

Роман, 44 роки, сантехнік 

Я працював сантехніком в ЖЕКу. В газеті прочитав оголошення про набір людей на роботу в Португалію. Подумав, що це мій шанс покращити життя своєї родини.  Заплатив за працевлаштування 200 доларів.

В Лісабоні нас поселили у складських приміщеннях. Працювали на зборці меблів в лакофарбовому цеху майже весь час без респіраторів. Грошей не платили. Коли один з робітників відмовився працювати, прибігли охоронці, почалась бійка. Мені вибили два зуби, в лице прискали сльозогінним газом, били палицями по спині. Під вечір прийшов власник заводу та сказав, що нікуди не відпустить, доки ми не відпрацюємо борги за проживання, харчування, та заплачені за нас гроші. Ми намагалися втекти, але нас піймали, знову жорстоко побили та почали водити на роботу під охороною.

Відпустили лише за дев’ять місяців, посадили в автобус, і нічого не заплатили...

ArrayArray

 

Марина, 29 років, офіціантка 

Після розлучення чоловік ніяк не підтримував, а самій виховувати дитину та допомагати літнім батькам було важко. Знайома на роботі порадила поїхати до Чехії на заробітки офіціанткою у барі, де сама раніше працювала, та допомогла заплатити за проїзд.

Коли я приїхала до Чехії, мене відвезли до нічного клубу та сказали, що вже завтра маю почати працювати. Тоді ж сказали, що роботи офіціантки немає, і я мушу надавати секс-послуги. Я відмовилась. Тоді мене закрили у кімнаті і три дні не давали їсти. Мусила почати працювати. Працювала 18 годин на добу, обслуговувала в середньому по сім клієнтів, постійно під наглядом, дзвонити додому не дозволяли. І так щодня. Від стресу почала пити.

Коли я захворіла й не могла більше обслуговувати клієнтів, «хазяйка» купила мені квиток додому. Проте попередила, що мають касету с записом мого «робочого дня», тому, якщо я комусь поскаржусь, покажуть цю касету моїм родичам, моїй дитині...

ArrayArray

 

Іван, 8 років 

Я ніколи не ходив у школу. Батько віддав мене та сестричку «тітці». Вона нас водила жебракувати і била, часто по голові. Одного разу притиснула мою руку до гарячої плитки, щоб мене жаліли та давали більше грошей. А потім вона втекла, а нас віддали до притулку.

ArrayArray

 

Андрій, 32 роки, робітник фермерського господарства 

Я одружений, маю двох дітей. Запалення легенів у молодшого сина дало ускладнення на серце. Щоб заробити на лікування, я поїхав до Москви на заробітки. На вокзалі познайомився із Максимом, який запропонував роботу на будівництві та зарплату 1000 доларів на місць.

Нас поселили у вогкому підвалі, я працював у підземних гаражах по 12-16 годин на добу. Годували інколи гнилими овочами та простроченими продуктами. За перерви в роботі штрафували. Виходити на вулицю не дозволяли. Коли через два місяці ми почали протестувати, нас побили гумовими палицями та сказали, що не відпустять доти, доки ми не відпрацюємо гроші, за які нас купив «хазяїн». А якщо будемо вимагати оплати – вивезуть до лісу і закопають, щоб ніхто не знайшов.

За п’ять місяців, по завершенню робіт, нас усіх вивезли у поля і залишили там, пригрозивши розправою над рідними, якщо заявимо у поліцію. Я на попутках добрався до Москви. Подзвонив додому і мені вислали гроші на дорогу.

ArrayArray

 

Анастасія, 22 роки, студентка 

Через Інтернет я подала свої документи на отримання стипендії на навчання в закордонних вишах. Незабаром мені зателефонувала представниця компанії-посередника і запропонувала зустрітись. Компанія обіцяла оплатити весь термін навчання, візові витрати, страховку, переліт, а я мала у вільний від навчання час працювати на картографічній фабриці і перераховувати усю зарплатню компанії за надані послуги. Батьки були не проти, і я погодилась.

Мене та чотирьох дівчат супроводжував представник компанії на автобусі до Варшави, а звідти ми мали летіти до Лондона. На кордоні він зібрав паспорти і мобільні телефони. На ніч ми зупинилися на одній віллі, де нам сказали, що ми маємо надавати секс-послуги. Я відмовилась, і мене вдарили кулаком в живіт. Втекти було неможливо: будинок охоронявся, скрізь були камери спостереження. Ми жили в окремих кімнатах. Працювали цілодобово, іноді обслуговуючи по 7-8 клієнтів за добу. Годували малими порціями, щоб були стрункими. За гарну працю дозволяли телефонувати додому під наглядом охоронця.

Взимку я застудилась, жодні ліки не допомагали. А коли в мокроті з’явилася кров, мені купили квиток додому, віддали паспорт і дали харчів в дорогу. Рідним свої повернення я пояснила неприйняттям закордонного клімату.

ArrayArray